Деспіна (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Деспіна


Фото зроблено апаратом Вояджер-2

Дані про відкриття
Дата відкриття липень 1989
Відкривач(і) Вояджер-2
Планета Нептун
Номер Нептун V
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 52 526 ± 1 км
Орбітальний період 0.33465551 ± 0.00000001 діб
Ексцентриситет орбіти 0,000224 ± 0,000176
Нахил орбіти 0,0636 ± 0,0144° (до площини Лапласа)° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина 22.0
Діаметр 180×148×128 км км
Середній радіус 75 ± 3 км км
Маса 2,38x1018 кг
Густина 1,3 г/см³
Альбедо 0,09
Температура поверхні ~51 К
Атмосфера відсутня
Інші позначення
Нептун В, 1989 N3

Деспіна у Вікісховищі

Деспіна (англ. Despina, дав.-гр. Δέσποινα) — внутрішній супутник планети Нептун. Названий іменем німфи з давньогрецької міфології. Також позначається як Нептун V.

Історія відкриття

[ред. | ред. код]

Деспіна була відкрита в кінці липня 1989 року за знімками, зробленими апаратом «Вояджер-2». Про відкриття було оголошено 2 серпня 1989 року, також повідомлялось про 10 зображень, отриманих протягом 5 днів, таким чином, відкриття відбулося незадовго до 28 липня 1989 року. Супутник отримав тимчасове позначення S/1989 N3. Власне назва була дана 16 вересня 1991.

Характеристики

[ред. | ред. код]

Деспіна має неправильну (несферичну) форму. Жодних ознак геологічної активності не виявлено. Ймовірно, Деспіна, як й інші супутники на орбітах нижче Тритона, сформувалася з уламків раніше існуючих супутників Нептуна, викликаних збуреннями від Тритона після його захоплення Нептуном на початкову орбіту з високим ексцентриситетом[1].

Орбіта Деспіни трохи вище орбіти Таласи і трохи нижче кільця Левер'є.

Деспіна обертається нижче синхронної навколонептунової орбіти, внаслідок чого орбіта цього супутника поступово знижується через дії припливних сил. З часом вона може бути поглинена Нептуном або зруйнуватися через припливне розтягування і утворити кільце при досягненні межі Роша.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. D. Banfield and N. Murray (1992). A dynamical history of the inner neptunian satellites. Icarus. 99: 390. doi:10.1016/0019-1035(92)90155-Z. Архів оригіналу за 10 січня 2016. Процитовано 23 вересня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]